Окремий розділ цієї писанини повинен
стосуватися церкви. Так напевно і зроблю. Одне точно знаю – що куди б не
приїхав християнин, в які чужі краї він би не потрапив, - якщо знайде церкву –
знайде свою родину. Це напевно дивно для когось, але це насправді таке
відчуття, що саме в цьому місті у тебе є далека родина, і ти про неї знала, а
тепер, після довгої розлуки, ти зустрілася з нею. Це дивно, що люди в різних
містах, в різних країнах мають одні й ті самі думки, одні й ті самі цілі. І,
найголовніше, вже це місто стає для тебе «твоїм», а країна, не такою й чужою.
А сьогодні я була як вдома.. цілий вечір у
гостях однієї родини. Я дякую Богу, що тут можу послужити іншим своїми дарами. Але,
якщо чесно, це вони для мене стали благословінням. І смачні млинці з сиром (такі
як вдома) тільки доповнюють мою молитву подяки.
Слава Богу, що Він так піклується про
своїх дітей. Для мене це по-особливому відкрилося тут, у Варшаві, точніше у
Варшавській Церкві. Це була відповідь на мою молитву. Саме тут я познайомилася
з особливою людиною в моєму житті і яка стала благословінням для мене, надіюся,
що і я для неї. Моя «пані Світлана»)) Пройшов тільки один місяць як ми не
бачилися, а я стільки маю тобі розказати. Якщо ти це читаєш – то пам’ятай: «Nigdy nie przestawaj kochać». :)
Немає коментарів:
Дописати коментар