Ale niespodzianka!

Часто ми в молитвах говоримо одне просте речення «Дякую, Боже, за прожитий день».  Інколи ці слова промовляються автоматично, інколи ми задумаємося що приніс цей день. Але в моїй молитві ці слова сьогодні звучатимуть як подяка за невимовну радість.

Може варто розпочати з самого ранку, коли я збиралася до свого наболівшого ларинголога, тоді прийшла смс з рідної України. І не знаю, що було приємнішим – цих пару слів підтримки чи пізніші слова лікарки, що моє вушко впорядку.

Ну а далі було трохи сумно, що із-за цього візиту не змогла поїхати на wycieczku( Якби ж  знала що на мене чекає увечері...

Сьогодні середа, а отже я зібралася на групку. І все було як завжди, поки мені не сказали: «А сьогодні Антон із Нового життя цілий день в Варшаві і можеш його побачити, якщо хочеш». Я була в такому приємному здивуванні і захопленні водночас. Це неймовірне відчуття, коли зустрічаєш знайому людину в чужій країні. Це можна порівняти із радістю, коли до мене у табір Ровесник приїхав мій брат, щоб відвідати, тоді я розплакалася, що хочу додому. І от сьогодні так засумувала за Луцьком і всіма луцькими....