По дорозі із Луцька до Варшави.. десь за Любліном :)

Лише декілька годин як не в Україні, а уже сумую за нею, точніше за людьми, які там залишилися... Хоча зустрічна смуга так близько і може зовсім скоро я буду повертатися додому...

А поки що роздумувала над другою частиною 20 вірша із книги Об’явлення «Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною». От чого саме вечеряти? Це слово вживється у Біблії 4 рази і завжди йде мова про вечерю. Не знаю яка особливість є у єврейській культурі, але особисто для мене вечеря – це час коли усі рідні і близькі разом. Так увесь день ми в різних турботах, а увечері збираємося, навіть в гості ходимо, здебільшого, на вечерю... а які приємні розмови у такий особливий час.. хочеться назад, до навіть нічних вечерь вдома J і до найкласніших вечерь у колі ще класніших друзів J.