2013....2014

Новий Рік уже не за горами, він стоїть на порозі і чекає 00.00, щоб настав його час) 2013, шкода з тобою прощатися, 2014... цікаво яким ти будеш J

У програмах круглих столів, які організовую по роботі вкінці пишу – Підведення підсумків.. надійшов і для мене час, щоб підсумувати найважливіші події 2013 року.

А розпочався він із святкування НР 2013 у колі найкращих друзів. Цікаво, що з ким його зустріла, з тими і провела;)

Потім була засніжана Варшава і перша сесія в університеті. Це було неймовірне відчуття, коли здала свій перший залік, пам’ятаю іду, а щастя таке, як ніби то мене орденом святої Вікторії нагородили)

Весна... а вона була?  J Памятаю, що ще 5 квітня був сніг і їхали в заметіль додому) Тому ми із зимового взуття зразу перезулися у літнє. А літо було багате на події)

Трохи весняного відпочинку

 Барселона.. і цим все сказано. Нещодавно мене запитали, що найбільше сподобалося із подорожей, я не задумуючись сказала -  Камп Ноу... туди б я ще раз повернулася.. тільки на заповнений)) згадуємо зараз з Олею як літали, як переживала, як із захопленням фотографувалися не то що біля будинку, а біля кожного куща в тому місті, все таки частинка Барселони залишилися в моєму серці назавжди...

Пам’ятаю як в молодіжному таборі мені сказали – чи змогла б ти 2 тижні жити без Барселони, футбольних новин і оглядів? Я засміялася і сказала, що такого бути не може) даремно я сміялася)  ех.. дуже цікавий рік, те, що я так любила на початку року, просто чим захоплювалася усередені, так розлюбила в кінці.. чудо? Можливо, але тепер я точно можу сказати, що означає жертовність... Буквально на днях включила голи команди за цей рік і зрозуміла, що жодного з них не бачила :( а раніше я б напам’ять знала - хто, де коли і з ким це так грали.. все змінюється, змінююся я.. і щось залишається у 2013 році...

Передивилася фото із Барси, чогось ці фото не попали у папку «Вибране», ладно, перепросила я їх J

Потім згадується табір, озеро і як ми з Ольою загаряли, так що замерзли))) А там офісні літні дні на роботі і, здавалося літо завершилося б, якби не омріяна поїздка у Варшаву на найнайособливий день у моєму житті. Пишу омріяна, бо ще так довго я ні про що не мріяла J

 Далі плідна осінь... повернення до такої знайомої Варшави на другий рік докторанських студій.. і до нових знайомих.. стільки молодіжок я ще не відвідувала, як за цих пару місяців) Отак ми помаленьку дійшли до Парижу.. це щось незабутнє.. як воно все почалося: просто сиділа на роботі і прийшов спам від компанії-авіаперевізника про знижки до Парижу і я пожартувала до Олі – ну що летимо? Вона сказала – летим..  той полетіли )))

Багатий рік був... хоча справжньої цінності йому надає дружба, яка по-особливому засвітилася  цього року.. і на її фоні усі події тепер дивляться як просто звичайні дні)

І, як філолог, знаю, що найбліьше запамятовується остання фраза із усього сказаного.. -----Тому я вдячна Богу, за Його неймовірну турботу у моєму житті, яка не змінюється, навіть якщо минають роки..