6. 04 – пам’ятна дата. Хоча б із-за того, що в цей день відбувався історичний поєдинок – Барселона –Шахтар. Готувалися ми ще задовго до початку гри. Команда вболівальників (8 персон), місце перегляду, бюджет вечора, закупка продуктів – все до найменших дрібниць було прораховано і виконано на «5». І якби мені в той час сказали, що усе перевернеться з ніг на голову – ну не повірила б і все тут.
Перше «упс» - Розпочалося з несподіваного дзвінка до Андрія Юрковського – виявляється, балки і доски, які їм два місяці везли на замовлення, вирішили привезти саме в цей вечір. Як висновок - двоє з команди вболівальників (Андрій і Льоша) дивилися матч біля машини з лісом.
Друге «упс» - Матч розпочинається у 21.45, ми в 21.20 на Дубнівський, складаємо швидкий план окупації місць біля телевізора, як тут дзвонять, що нам необхідно заїхати і забрати одну вболівальницю із сорокового….. Ситуація напружена.. Дуже напружена… Або їхати за людиною і пропускати перші хвилини матчу (в які Барса, зазвичай забиває), або залишати подругу і егоїстично дивитися початок матчу – вирішили. Їдем. Будь що буде. Виходимо. Перебігаємо дорогу. Зустрічаємо нашу вболівальницю. Чекаємо на маршрутку…. І благословіння – їде «двойка», яка просто ідеально підходить для нашого маршруту. Ну що ж тут скажеш – випробування це було для нас.
Третє «упс» - Залишилося нас шестеро – по розкладам – 6 людей і закуплених 6 піц – вроді непогано. Але було ще краще – один гравець покинув лави вболівальників через ранішній модуль. Ну що ж – команда із 5, серед яких є Наташа, любов до футболу якої прирівнюється хіба що до мого захоплення кікбоксиногом (незнаю що це, але слово чула) J. І так – ось цей момент – початок матчу: Оля в футболці команди «Шахтар», Назар з впевненістю перемоги «гірників» і я «в ожидании чуда». Все пішло як по маслу – перша хвилина – перший гол, початок просто клас (в стилі Барси). Після кожного забитого м’яча, я думала що мене або висидять в коридор, або більше ніколи не запросять дивитися такі матчі. Відчувала себе горобцем серед зграї котів (хоча котів я дуже люблю).
Четверте «упс» - Ну все, матч закінчився – їхати додому то треба, а Андрій то весь в роботі. Посипалися ідеї розв’язання проблеми – сидимо до приїзду «Опеля», залишаємося в Грициєнків на ніч, чи добираємося додому…. XXI століття – чудовий час, а таксі за номером 29-30-29 – просто виручалочка – а диво, за поміру ціну нас довезли на самий цукровий).
Вечір закінчився.. все, можна відпочити. Все затихло і тільки мій будильник знав, що Таня його забула включити на ранок. Спи, дитино, спи… довго спи.. будильник буде тоже мовчати…
Немає коментарів:
Дописати коментар