Час просто летить. Він навіть не йде, він мчиться. Недаремно написано, що дні "лукаві". Здається, зовсім нещодавно мене непокоїла думка - а як там буде? що на мене чекає у Варшаві?. Пам'ятаю той день, коли дізналася, що поїду вчитися.. пам'ятаю як радість поєднувалася із тривогою.... пам'ятаю як на весіллі Клімчуків дивилася на своїх друзів і думала - як їм сказати, як попрощатися, як це жити в іншому місті і знати, що їх немає поруч....
Але уже пакую речі додому)) Скоро всіх побачу і буду з ними ціле літо. За цей час я багато що переоцінила в своєму житті...
Сьогодні приємною несподіванкою стала для мене чудо-коробочка, яку подарували друзі на прощальній вечірці))) Я перечитала усі ваші слова: побажання, підтримки і навіть невдоволення)))
Час змінюється... але вдячна Богу, що наша дружба залишилася міцною незважаючи на відстань).
А такою мене зустріла Варшава
Таким снігом часто потішала
А такою проводжає
Немає коментарів:
Дописати коментар