«Что? Где? Когда?»

Останнім часом я просто в захваті від телевізійної гри «Что? Где? Когда?». Ця гра добре знайома ще з дитинства, але за останній місяць я стільки ігор передивилася на ютубі, що просто це як звичка: лягаєш спати – одна гра на ніч) І так приємно знову спостерігати за гравцями – Максим Паташов, Олександр Друзь і всі інші)))). От так сиджу собі і думаю – а чого саме вони так припали мені до ока. А ви придивіться до них і все стане зрозуміло. Це два гравці, які виділяються із усіх розумників. Про їхню суперерудицію не варто навіть і писати, бо вона неперевершувана, а от їхня поведінка викликає подив і захоплення два в одному) Як вони роздумують, як дають відповіді, як ведуть себе у команді, як говорять з ведучим. Тут, звичайно, гордість аж через верх пре. Коли Паташов дає відповідь, він не дивиться на камеру (де на нього дивиться ведучий), не починає розжовувати відповідь, не заходить із кінця краю –  конкретно і ясно. Сказано назвати два слова – він їх і назве, сказано назвати автора – тільки прізвище. Це так, навіть слова важко підібрати, так зухвало трохи.. щось таке. Він гравець одинак. Я просто обожнюю супербліци за його участю. А ще більше подобається, коли команда програє в два очки, а тут питання і Паташов такий – «Досрочный ответ!». Відповідає і 1:2, потім ще одне питання – і знов Паташов приносить команді очко. О, щойно народилася в голові асоціація – це ж як Ліонель Мессі. Точно. Програє Барса? Почекайте, вот вам один, а через трохи і другий мяч в воротах. Ну такі собі герої нашого часу – вони приведуть до перемоги свою команду, навіть якщо вони не її капітани (бо там Пуйоль, а тут Козлов). От так: у сильній команді - сильні гравці і мудрі капітани, які не бояться на себе брати відповідальність.

Але один момент мене сьогодні вразив. Дивилася гру, де в команді Максим разом із своєю дружиною. І в ході гри, коли крутиться волчок, глядачі присилають особисті запитання для любого гравця. І тут питання до дружини Максима – «На яке питання ваших дітей ви не змогли дати відповідь?». Вона така – «ну, не знаю, різні питання..» тут волчок вже вибрав конверт а вона така «На питання в чому зміст життя я не змола дати відповідь». І тут – на тобі. Я так задумалася – це ж скільки книжок тре перечитати, скільки вечорів вони з Максимом пообговорювали проблеми наукі, на скільки питань вона легко може дати відповідь – а в чому зміст життя – і не знати, і тим більше – дітям не пояснити... Ех... в такий момент згадується вірш «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? (Від Марка 8:36)

Висновок такий: наймудріший не той, хто всі книжки прочитав і може дати відповідь на найскладніші питання науки, а той – хто прочитав одну Книгу і знає відповіді на всі питання життя.